Тобі двадцять сім років. Ти з відзнакою закінчив університет, одразу влаштувався на гарну роботу і швидко пішов угору. Ти не замислюєшся, купити тобі ці сосики чи інші, коли стоїш у магазині, бо ти вже давно звик до однієї гарної, але дорогої марки. І ти щодня прокидаєшся, йдеш на роботу, потім у магазин, потім додому. Все йде як завжди, все йде своєю чергою. І начебто все добре. Ти ні в чому собі не відмовляєш. Ти маєш квартиру, машину, будиночок за городом. Начебто все добре... Начебто... Але ти один...
У вільний час ти сів біля вікна, взяв гітару і почав грати щось. За вікном дощ, і тобі дуже тужливо. Ти береш телефон та переглядаєш телефонну книгу. На очі трапляється давно забутий номер. Ти сідаєш за комп'ютер, і через своїх друзів, через друзів-друзів, через її друзів та подруг дізнаєшся, що в неї нікого немає.
І ти вже дізнався її новий номер, тому що він у неї тричі змінився, нову адресу пошти, і знайшов її сторінку в соціальній мережі. Ти відкриваєш вікно електронної пошти, пишеш листа, потім закриваєш не надіславши. Наступного дня так само. І так кілька днів.
І ось ти знову сидиш біля вікна, в руках гітара, а на вулиці дощ... Тобі знову дуже тужливо... "А ти ж мені все ще подобаєшся..." Руки самі набрали повідомлення, і ти вже тримаєшь кнопку "відправити", коли розумієшь, що зробив. Ти вимкнув телефон і ліг спати. На ранок тобі треба збиратися на роботу, і без телефону ти як без рук. Ти його увімкнув і отримав відповідь - "А хто це?".
Ти ще тиждень будеш ходити і ігнорувати це повідомлення. Але знову буде дощовий осінній день, і ти сидячи на підвіконні з гітарою на колінах візьмеш, і подзвониш.
- Алло, привіт, впізнала?
- Привіт, звичайно впізанала...
І ви домовляєтесь зустрітись. Ви зустрічаєтесь. Раз, два, п'ять… І наче ось воно. Ось те, що ти так довго в собі тримав. Ось…
Ти приходиш додому після чергового робочого дня. Надворі знову осінній дощ. Ти сидиш із гітарою біля вікна... "А ти ж мені все ще подобаєшся... Ти, десять років тому назад..."
Кінець 2011 року. Спочатку задумувалося як сценарій для маленької сценки.
