Колись давно, коли Siemens ще випускав телефони, Samsung робив різнокольорові розкладачки, а найбажанішим смартфоном була Nokia N73, далекого 2007-го року, коли мобільники були кнопковими... Звучить так, ніби це було кілька сотень років тому. Загалом коли телефони були звичайними, а клавіатуру і словник Т9 всі знали напам'ять і набирали повідомлення не дістаючи телефон з кишені, окрім як грати в змійку та писати повідомлення власне робити не було чого.
Вбудованої пам'яті в телефонах було небагато, а якщо у твоєму телефоні була картка пам'яті, то це було круто. Тоді я використав телефон як блокнот. Записував у нього все, що спадало на думку, щоб не забути, поки їду в маршрутці, і зберігав у чернетках смс. Якщо тексту повідомлення було багато, воно автоматично переходило до розряду ММС. ММС дозволяло зберегти до 1000 символів. Ще в телефонах були нотатки. Вони вже дозволяли зберегти аж до 3000 символів.
І ось саме тоді з'явилася ідея створити портал, де люди могли б викладати свої та читати чужі міні оповідання, такі мобільні історії, які можна було встигнути написати у маршрутці, поки стоїш у пробці. Але я тоді навчався у школі, сайти робити не вмів, та й зараз не вмію. Потім все різко змінилося, вийшов перший iPhone і всі почали робити сенсорні телефони.
Загалом минула епоха, так би мовити. Але правда я писати такі міні розповіді не перестав, і іноді мене пробиває щось написати. Я зазвичай роблю нарис, у тих же чернетках смс, потім минає якийсь час, і я переношу це на комп'ютер, і знову залишаю. Розповідь повинна настоятися, дозріти... Через цей "якийсь час" я відкриваю цю чернетку і перечитую. Найчастіше в мене це фінальна стадія, розповідь або видаляється повністю, або виправляється, коригується, доповнюється та показується публіці. Правда під публікою я маю на увазі одного, ну може двох людей, яким скидаю ці розповіді на оцінку.
Так ось до чого це я? Я вирішив їх викладати так, щоб їх могло читати більше людей. Не буду ж я займатися спам-розсилкою своєї творчості... Я міг би робити це в соціальних мережах, але вони не дуже підходять для великої кількості тексту. Та й замислювалися вони трохи для іншого. Для фоточок із котиками. А ось у вигляді блогу, де не буде нічого зайвого, я думаю це має сенс.
