Цікаво спостерігати за оточенням, коли викликаєш примарний поїзд. І адже люди, які стоять у цей момент на зупинці трамвая або платформі метро, думають, що різкий порив холодного повітря, від якого вони намагаються сховатися, відходячи подалі від шляхів, це лише примха природи або особливість конструкції тунелів метрополітену. Вони навіть не помічають, що в цей момент серед них зникає звичайнісінький молодий хлопець, на вигляд не більше 25 років.

Якщо ви думаєте, що Смерть всемогутня істота, яка може забирати або повертати життя, з'являтися з нізвідки і зникати в нікуди саме в той момент, коли вмирає людина, вас десь обдурили.

Нас багато, ми нічим не виділяємося з натовпу, і нам потрібно прибути у потрібний час і у потрібне місце, щоб забрати душу померлого. А вони бувають дуже незговірливими, а іноді навіть буйними. Скільки разів було, що людину повертали з того світу, або вона не вмирала в тій чи іншій ситуації, де вона мала неминуче попрощатися з життям. Іноді ми просто не встигаємо за нашими «клієнтами», адже ми не матеріалізуємося в потрібному нам місці. Тому й доводиться користуватися примарними поїздами.

Ми такі ж працівники, як і ви просто працюємо в іншій сфері, і повірте, це зовсім не легка робота - робота Смерті.

Початок 2015 року.