Ви вже прочитали назву, так? Як ви гадаєте, до чого це? Напевно, до якихось важливих подій? Річниці, дні народження родичів ще щось таке? 🤔 Неа... Ну тоді, напевно, улюблені страви/фільми/музика/ваш варіант (потрібне підкреслити 😆) близьких? Теж ні... Тоді що такого я маю пам'ятати, чому я це забув і чому я вам зараз про це розповідаю?
Ну тоді приступимо до пояснень. Почнемо напевно зі... З віршів... Віршів? Які вірші? Чому віршів? Так, саме з них ми й почнемо. Справа була в 10-му класі, тобто мені було... 16-ть? 🤔 Так, 16 років... 🤓 Хто з нас не намагався писати вірші в цьому "прекрасному" віці? Загалом-то так, я теж намагався щось там срифмувати... Зараз спробую навести найне соромніший приклад тих років моїх старань... Таааак... Ні... Не те... І це теж не те. .. А ось, ось цей підійде:
Давай сбежим
И никому не скажем!
Давай уйдем
И жизнь начнем с нуля…
Хотя постой…
Начнем мы все иначе!
Совсем не так,
Как было лишь вчера…
Давай скорей!
Зачем же с этим медлить?
Скорей бежим!
Слегка сойдя с ума…
Давай сбежим
И никому не скажем!
Скорей бежим
От сюда навсегда!
Цей звичайно написаний не в 16 років, а в 21, але суть не в тому, що і в якому році було написано. Суть у іншому. Ви думаєте, я його пам'ятаю напам'ять? Ні, не пам'ятаю, і навіть якщо захочу згадати, то навряд чи вийде... І мене якось запитали - типу, чому ти їх не пам'ятаєш, ти ж автор! І що з того? Так, я пам'ятаю уривки з "Бородіна" або початок з "Руслан і Людмила" про дуб зелений і ось це все, але це лише тому, що нас змушували їх вчити, і ми їх заучували методично, цілеспрямовано... Свої вірші я ніколи не прагнув завчити, бо, а навіщо? 🤓
Головна мета підібрати риму, хіба ж не в цьому мета віршів? Ну і щоб сенс звичайно зберігався, а то можна підібрати набір слів, які чудово між собою римуються, але в одному або навіть у сусідніх реченнях не несуть взагалі жодного смислового навантаження. 😆
Якщо ви думаєте, що це стосується лише віршів, то ви дуже помиляєтеся. Розповіді свої я також не пам'ятаю. Точніше я звичайно пам'ятаю основну ідею та сюжетну лінію, але я можу начисто забути, як звали ключових персонажів, що вони казали, як і кому. Ну от, наприклад, дві розповіді, які я ну дуже давно написав, і спеціально не перечитував щойно:
У першому сюжет розгортається навколо тіні та її господаря. Все, що я пам'ятаю. У другому йдеться про дві істоти, які безсмертні, є божествами для нашого світу і живуть серед нас як спостерігачі. Так, про другу розповідь я згадав більше. І якщо постаратися, то я згадаю ще більше деталей, навіть зараз, доки я пишу це речення, у голові спливають уривки, сюжети та події. Тому я люблю періодично перечитувати свої розповіді, особливо ті, що писав давно. Якщо це чернетка, то я перечитую її, щоб згадати, що взагалі відбувалося, знайти якісь помилки і можливо у мене з'являться ідеї, як цю чернетку закінчити..
Якщо це вже чистовик, який я опублікував на загальний огляд, то просто перечитую. І, чи переконуюсь у тому, що воно мені подобається і я його не хочу міняти. Або в тому, що воно мені перестало подобається, але міняти в ньому щось теж не хочу. Так, таке також буває. 😆
Окрім віршів та оповідань я ще роблю відео. І часом мені доводилося переглядати їх, щоб згадати, що я вже говорив, а що ще ні, про що було відео як таке, і чи варто мені щось уточнити в наступному. Це буває у тому випадку, якщо відео пов'язані між собою. Хоча начебто, ну ти ж робив, ніхто інший, ти сам... Так, я сам, так робив... А тепер уявіть, що я грав у гру ну допустимо тиждень, по пару годин на день. З кожного дня маю невеликі шматочки, які потрібно знайти і змонтувати. На це йде ще умовно день. У результаті 10 годин гри перетворюється на 10 хвилин відео. Минає ще тиждень, два, а часом і місяць, і я продовжую. Ви думаєте, я пам'ятаю, що було місяць тому в 10-ти хвилинному відео? Іноді я не пам'ятаю, що я вчора робив. 😆
Ось і виходить, що ніби робив сам, ніхто не допомагав, не заважав і не вклинювався в процес, а в результаті повторити все це по пам'яті ніяк не вийде. А для важливих дат завжди є телефон, нагадування та календарі. 😆
