Зараз буде філософський роздум... 🤓 Та ні, жартую. Який із мене філософ? 😆 Але ось що я хотів обговорити з вами - голос у вашій голові. Ось ви зараз читаєте це про себе, навряд чи в слух? А чиїм голосом ви це читаєте, своїм, чи можливо подумки підставляєте чужий, як би озвучуючи це від імені автора?

А самі з собою колись ви говорили? Не знаю, як зараз, але в дитинстві точно розмовляли. Чому я так вирішив? Ну тому що коли у вас є кілька іграшок, з якими ви влаштовуєте тематські посиденьки, то так чи інакше вам потрібно їх "озвучувати", навряд чи весь вигаданий діалог відбувається виключно у вас у голові. Тим більше коли ви дитина, одна в кімнаті, ви не особливо і соромитеся робити "бла-бла" у слух. Хоча діти нині взагалі рідко чого соромляться, судячи з криків у мене за вікном. 😆

А тепер дайте відповідь мені - чи розмовляєте ви самі з собою зараз? Коли вам 20, 30, 40, та не важливо скільки років... Чи ведете ви в собі діалог? Суперечку? Чи аргументуєте свою точку зору перед самим собою? Що це? Спроба переконати себе, що маєш рацію, хоча підсвідомість говорить протилежне?

А я ж казав, що філосівських роздумів не буде... 😆 Гаразд, перейду одразу до суті всього вище сказаного - бубніж собі під ніс. Знаєте, що я помітив? Принаймні за собою... Я люблю побуніти щось вголос, якщо поряд нікого немає. Промовлення вголос тієї чи іншої думки, завдання, процесу допомагає на цьому зосередитись. Чому так відбувається? Не знаю. Можливо тому, що сприйняття в голові і на слух відрізняється, і коли ти говориш це, ти сильніше над цим замислюєшся. Можливо, коли ти говориш це, твій голос перебиває зовнішні подразники (шум, будь-який шум ззовні) і стає легше зосередитись?

Стривай но, а як же ж слухання музики під час роботи? Особисто мені це не заважає бубонити щось вголос 😆 Але найцікавіше, це суперечка... Суперечка із самим собою... Навіщо? Чому? Як це працює? Ну припустимо – треба вирішити якесь завдання. Ти промовляєш це завдання в слух, і починаєш промовляти рішення, і тут же намагаєшся сам його спростувати. Якщо ти не впевнений у рішенні, такий діалог може наштовхнути на інше рішення, яке більш раціональне або результативне. Якщо ж ти впевнений у рішенні, ти ще раз у цьому переконаєшся.

Дивна річ, так? Може, звичайно я це сам для себе вигадав і вірю в це 🤔 А може у мене роздвоєння особистості, які дискутують між собою? 🤣 Ну я то ніколи не вважав себе особливо нормальною або врівноваженою людина, але якщо таких же як я багато, значить або всі ми хворі або це норма 😆